Умре муж велій в власяниці.
Не плачте, сироти, вдовиці,
А ти, Аскоченський, восплач
Воутріє на тяжкий глас.
І Хомяков, Русі ревнитель,
Москви, отечества любитель,
О юбкоборцеві восплач.
І вся о   Р у с с к а я   б е с е д а,
Бо глас єдиний ісповєдуй
Свої гріхи.
І плач! і плач!