укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2019.01.06
Роздрукувати твір

Юрій Монарха

Концерт - М. Морозова

                             «Я снова провожу рукой по свечке.
                               А грудь трещит, как будто в ней смола.
                               .....................................................
                               Во многом я была непостоянна,
                               Но Малеру всегда была верна.
                               .....................................................
                               И дни, которые ещё открыты,
                               Затянет флейты осторожный бинт.»

                                            Маша Василиса Морозова
                             

------------------------------------------

Я на концерте Малеру верна
Была, как Золушка на первом бале.
С гобоем-принцем спорила труба,
И тени скрипок нежно танцевали.

Оркестр затих, и тут же воспарил                
Мечтами и страстями Берлиоза.
Тромбон сковал движения мои,
И скрипки скальпель резал без наркоза.

Мне флейта приказала долго жить.
Под звуки сумасшедшего фагота
Из глубины истерзанной души
Ларгетто словно вырезало что-то.

Но вот настал концерта апогей –  
Мелодия Альфреда Шнитке,
Как бы застенчиво и без затей,
Зашила раны дней суровой ниткой.

«Прощальной» стоны в фа-диез минор
Наполнили смолою грудь и плечи,
И грустно улыбнулся дирижёр:
– Крепитесь, Маша, ведь, ещё не вечер.

Любовь – непостоянная страна.
Как в музыке, здесь всё покрыто тайной.
Я Малеру всегда была верна,
Но грудь мне всколыхнули свечи Гайдна.

2019

Из сборника «Любовь зла»

© Юрій  Монарха
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні