Бруківка намірів залишилась по смерті,
бруківка намірів – і більше не вдалося...
Бо – недорікуватість і селянська впертість,
чуже незатишне міське різноголосся.
Бо -- маска стійкості, під нею – безпорадність,
в душі – сум’яття,  а незгоди  --  принципові,
з війни – контузія, страх виказати слабкість
і навіть більший страх – віддатися любові.
Ще --  ненадійні і насмішкуваті друзі,
уперта  вірність, що нікому не потрібна,
твоя  довіра, що на смертнім виднокрузі
така обдурена була, така безплідна!
Давно нема тебе, нові  в роботі кросна,
але чому живе у  пам’яті так гірко
ота ніким не поцінована, заросла
ідеалізму одинокого бруківка?