укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2018.07.31
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-268

Чтоб, кроме тебя, ни один на свете
меня этим именем не называл!




Я бы продал своё полимерное сало,
что со времени сказок ночных нарастало,
разгильдяйскую опухоль образовав.
Я купил бы себе вездеход из тефлона
с управлением цветом и формой салона –
чтоб не поняли: дрон это? фен? самовар?

Надоела пузатая традиционка:
«Жигули», «Мерседесы» – дурацкая гонка
за давно пережёванным методом лжи.
Вот, гляди, как, мол, я проскочил перед девкой!.. –
аж скрипит впопыхах зашнурованной цевкой,
будто я бы не смог одолеть виражи.

Надо, чтоб ни инструктор в костюме арбитра,
ни муфлон, что кричит «За державу обидно!»,
алгоритма руления не просекли.
Здесь я глазом взял влево, здесь нейроконтактом
через радиолокон умерил болтанку –
и меня уже больше не видно с земли.

Ту же самую миссию часом позднее
выполнял бы не так я, а с помощью змея,
что антенной торчал бы и чаек дразнил –
в общем, локти грызя, поучай Ливингстона,
инструктируй адепта сухого закона
в стиле древней вербально-малярной мазни.

Как всё мило – да всё в сослагательном русле.
«Сунуть пузо под нож хирургический струсил», –
забубённо процедит сквозь зубы толпа.
А что сало моё ни копейки не стоит,
умолчали, козлы, на этапе настроек,
хоть мечта была звонче армейских лопат.

Быть собой – так уже и в секретах шпионских,
и в бессонной аркаде ночной перевозки
пассажиров, фонариков, ртутной руды…
Той – отцветшей – мечте слишком поздно бодаться
с проломившим клозетное дно государством:
легче вспышкой зрачка запаролить бразды.

2018
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні