Опубліковано: 2018.07.20
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-266

Этот осенний подснежник –
предтеча зимнего лютика.
Как рухнувшего тотема
расползшийся гистамин.
Будет мой тракт разъезжен –
ворчите да улюлюкайте…
Весеннюю хризантему
не дико ль растить самим?

Дальше-то что? В июне?
Пихтовые соплодия
на окнах резцом алмазным
при белой, как смерть, свече?
А в снах-то опять на шхуне,
как форменная пародия,
плыву я к мечте по маслу –
в чём мать родила. Ни с чем.

Но – ладно. Пора вазоны
метить по-человечески.
Где многоцветная ручка?
Так… Щас распишем! Ан…
Пост часового взорван.
Месяцы в страхе мечутся,
орать прекратив, кто круче
реальность увёл в туман.

Когда друзья соловьями
поют, что поднимут армию
эльфов народной воли
за точечный твой успех, –
обоих солнцестояний
среднее линеарное
обязано в протоколе
учесть твою дрожь в стопе.

Иначе – опять претензий
не оберёшься к склеротику,
который грехами занят,
псалмами и дележом.
Попробую новой суспензией
вывести стрёмную родинку:
вылечусь – не увянет
лютик за гаражом.

2018
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/48096/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG