Опубліковано: 2007.04.06
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Олена Морозова

Милый, мне грустно, я скоро умру

Милый, мне грустно, я скоро умру.
Нет, мне не страшно сойти с твоих рук.
Ветер в глаза, как провидец, глядел,
в доме просторном слонялся без дел.
Белым барханным песком замело.
Видишь, босая, касаюсь его.
Вот и смиренна не ропщет душа,
к гостье невидимой делает шаг.
Бездна седая у стен сторожит.
Знаешь, любовь моя, жить бы и жить.
Смерть ли так пахнет, как ландыш лесной?
Грустно мне, милый, умру я весной...

15.03.07
2007
© Олена Морозова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4768/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives