Морозний вітер дме весь час щосили, Немов мітлою сніг сухий мете. То чим же так ми, Боже, нагрішили, Що ти зробив з весною щось не те? Такого зовсім я не пам'ятаю, Хоч перебрав всі спогади свої, Щоб в березні сніги були без краю Там, де дзвеніти мали б ручаї. Раніш в цей час, на вже прогрітих схилах, Активно "мати-й-мачуха" цвіла. Чому ж зима все снігом забілила І де його багато так взяла? Мо', то й не сніг, а наші злидні й болі, Що цій зимі і додають снаги? А може, шлях суспільної недолі, Що творимо собі, мов вороги? Зневіра й зло блукають між хатами, Добру вже сил немає хрест нести... Якщо не буде миру поміж нами, То весь наш вік і буде сніг мести.
|