***
У дні, що одні на двох нас, –
Ні чорт, ані Бог не візьме, –
Не хочеться слів напоказ,
Ні зайвого героїзму,

Ні впертого нарікання,
Ні снів, що химер одтворять,
Замовченого звикання
До вгаданих переповторень.

І хай не дається вдосталь,
Лише од біди одводить,
Бо хочеться жити просто,
Отак, як дивитись в воду,

Отак, як ділити спільно
Усе, що на двох одверте,
Бо хочеться жити вільно,
Неначе не можна вмерти,

Неначе до скону ситий,
І кожна біда – підмога,
Бо хочеться світлом жити,
Мов ночі нема на нього...