Опубліковано: 2007.04.02
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Козинець

Привид льоду

Лід – фотографія мертвого скла.
Ти зігріти її вже не зможеш.
Коли руки гарячі, а серце камінне –
Лід, лід, лід.
Кристалічна решітка сьогодні – він сам.
(Не згорить фотографія льоду).
Доки привид живе у тобі і без тебе –
Лід, лід, лід.
Жовта свічка розмокла в свяченій воді.
Кожна мить зашифровує форму.
Із широких зіниць вже зола потекла
Знов на лід, лід, лід.
І даремно ти досі брехала йому
Те, що можеш крізь скло роздивитися очі
Не шукай ілюзорність в замерзлій воді…
Привид льоду? – Та ні, просто лід.

2007
Київ
© Олександр Козинець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/4673/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives