Шість жовтих цяток межиоч
тамують мерехт.
Сплюнь й проти ночі не навроч –
пильнуй свій берег!
Пантруй, щоб жоден не проліз
ворожий промінь.
Шість жовтих цяток межиоч
й вухом відгомін.
Таке буває, як зайдеш у зону впливу –
в городню гудінь, очерет
чи у кропиву.
Але тут щось потужніш
ніж звичайне тирло!
Шість жовтих цяток межиоч -
порогом в гирло.
Це, мейбіть, вторгнення потоп,
чужих навала,
вилицюватих косоок
прибулих лава.
Та тільки я, як прут їден,
про теє відав.
Шість жовтих цяток межиоч –
плазмене їдло!
Вони взяли мене в полон,
запелюшкали
моторним лазерним пряслом
і в ляльку вклали.
Тепер мене впізнає хто
й звільнить на волю?
Відкине кручене гузно
й драглисте воло?
Та знаю я – поміч буде
та стухне спека,
як вгрузне дзьобом у чоло
скляний лелека
там, де єдиний
є прохід з фортеці Акра…
Шість жовтих цяток межиоч –
свобідна чакра!
І пурхну я чимдуж, хутчіш
в спіральний вирій,
в зоряний порох…
Зблисьне лиш
«вжик!» каса-гірі.
І я добуду, встигну я
в штаб галактичний,
адисьбі влучно промайнуть
по сфер дотичній.
Та попереджу, наведу
сигнал завчасно.
І він дорине, долетить,
в мряці не згасне
та буде шлейфом малювать
огняну кому.
Шість жовтих цяток межиоч…
Лиш вийду з коми,
коли глюкозу заженуть
в набряклу жилу -
з ста інсулінних одиниць -
у колір інжиру.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1830618130296706&set=a.1265428963482295.1073741841.100000456116479&type=3&theater |
