Ніби цвяхи вбиває прибій,
загортаючи вмент килим хвилі.
Неспинимий затятий двобій
гідросфери й піщаного схилу.

Інтегральний пантрує підхід
квадратури життєвого кола,
й не лишає кутастості слід –
ні камінню, ні брижам пісковим.

От і серцю сповільнивши ритм,
прикладається вухом до нирок,
переходить Мегарами в Істм,
затискає закарк в перешийок.

Тепер серце – то Пелопоннес,
візантійська жадана Морея!
Її тралить рогатий експрес,
відбиваючи ямб від хорея.

Там його вже чекає ремонт,
нерозтрачена сила мастила,
московитий де Лакедемон
і рутенська Месенія мила.

Посполитих ілотів поля
і бундючних спартанів блок-пости.
То загарбана ними земля
в шерехатих розвоях корости.

П'ятизоряний пещений рай,
ненадовго украдене щастя…
За котрою з богинь? - обирай,
мій Геракле, твій тендер і кастинг.

У Олімпію - з лаврами в борщ,
чи в Коринт – з Діогеном у бочку!
В Епідавр – під оплесків дощ,
чи в Аркадію – з веслом на прощу!

Мов шурупом скрегоче прибій,
до причалу борт щільно швартує…
То не твій виднокрай, і не мій!
Не моя розкуйовджена туя.



https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1790667024291817&set=a.1265428963482295.1073741841.100000456116479&type=3&theater