Кричать уранці "здравія желаю", "на мєстє...", повертаються навспак... Місцеві пси їх зустрічають лаєм. О, скільки тут шестірок, посіпак! Для них екзотика - державна, рідна... Стирають піт долонею з чола, Плюють під ноги і живуть безплідно, Прикажуть то і Неньку - догола... "Какая разніца?" - здригнешся, душе. Роздолля брехням... німо у степу. Я миролюбна, та до скону мушу Тут воювати, вчити мудь тупу. Відьом палили в Сумах, Конотопі... Тризуби нині - модний татуаж. Та опануйте ж мову до потопу, Хохли-служаки, ввергнуті у раж! На мультиках дозріли ці панята, Котигорошки, Барбі... голубі... Якою гомонить нічний Хрещатик? Чи парость мови квітне у тобі? Слова - мов глеки між млинів - забуті... Півусмішка - селючко, відійди... Лиш ті спроможні досягти могуття, Кому авторитет - свої діди, А не чужі, що закоптили пажить, Розбестили замріяне дівча... Чи знаєш українську - тут не важить. Онук-артист - у ролі прохача. А мова дозріває... бачу соки... Зрізаю грона, віршем причащусь. Мій келих - чистий, дорогий, високий - Змія болотна хвалить - кусь та кусь... ........ 2017 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1492443420816824&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater ілюстрація
|