Свiтлана-Майя ЗалiзнякРафлезія 1 Правда-субретка, півправда у цятку Спритно лаштують на вигонах ятки. Лось викладає лискучі буклети. Нумо, куштуйте, пацята, поети... Тлумте свої апетити до ночі. Клан тугодумів пуп нецке лоскоче... 2 Кинув монету рудий парубійко. Чорні бульдоги наснажать на бійку. Фрашки фригідні, вужівни плямисті Нижуть у ямі криваві намиста... Хакі-бандани, бинти, автомати... Вечір. Залюднені площі хрещаті. Бабця цокоче, рівняє "кравчучку". Дідо спинився. Годується жучка. Ріпка-брехня голубава, скульптурна. Ланці лакують хитляві котурни. Всі гультяї при роботі, веселі. Гинуть-німіють стороплені села. Жбухнуть паяци на жорна макухи, Мелють чутки... Про...ве...ли відчайдуха... 3 Люмінісцентно. Феєрія жаху. "Цоб..." - підганяє Авіста комаху. Присмак абсурду. Розчахнені древа. Вигода квітне і тхне - зброярева... Осінь... Рафлезія - хижа, прегарна. Гострим копитцем ударила сарна... Ледь нахилилася цьоця-телиця... Глиця... віночки... Зима-плащаниця. Може, та квітка зів`яне під осінь... Вічну м`ясистість оспівують оси. Мегапелюстя! У захваті піші... Люди - як мухи... А квітка свіжіша. https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1348325291895305&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater ілюстрація
|
2017 © Свiтлана-Майя Залiзняк |