укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44612, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2016.10.31
Роздрукувати твір

Вікторія Торон

Ми з нею подруги—сто літ

Ми з нею подруги—сто літ,
                                          і двісті літ вона-- киянка,
і розмовляли ми завжди
                                          російською, як мало бути,
а нині з двох кінців землі
                                          прийшли на Скайпову стоянку
і все петляємо довкіл,
                                          щоб у розмові не схибнути.


У неї морщиться чоло,
                                            і полум’Янішає погляд:
“Да я б уже давным-давно
                                            язык укрАинский бы знала,
но ведь укрАинцы со мной
                                            всегда на русский переходят,
лишь только я заговорю,
                                            не затруднив меня нимало!”


Ми зустрічалися сто літ,
                                            і у догідливім припадку,
лиш відкривала вона рот,
                                            я поспішала знову й знову
так запопадливо (чому?)
                                            вдавати з себе акробатку
і переходити стрибком
                                            на (кому з нас?) зручнішу мову.


І що мені їй відказать
                                           в новітній простір віртуальний?
До мене вперше вона так
                                           із пильним докором зверталась.
І вкотре знала я, що ми
                                           у легкодухості фатальній
себе зневажили самі,
                                           Росія тільки скористалась.

2015
© Вікторія  Торон
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні