Росте-мужніє дитинчатко,
стає на ніжки... на щабель.
Були всі щирими спочатку?
Вібрує барвна карусель.

Лукаві ходять межи крісел,
на фалди рвуть сорочку, час,
до Бога моляться, до біса...
Упевнюють, що є компас.

Пухкі вишивані калитки,
блищать (експресія ж...) лоби,
усюди гасла, рук відбитки.
Повчають: "...родіну люби...".

Пігулки є від популізму,
та неохоче їх беруть.
У пору трансів-злив-цинізму
пунктиром креслиш власну путь.

Буває - вигулькне проява,
червоні очі - із орбіт...
А я - свавільна, кучерява -
сідаю в жовтий зореліт.

Мені б летіти якнайвище
над квадратурою яви!
Фальсифікати, попелища,
перетікання сил... грошви...

А ген - паломники лукаві.
Абсурди, змови повсякчас.
Вівцю з піпетки поїть Авель,
а Каїн ріже - для ковбас...

Авжеж, це звичний світоустрій.
Несуть яєчка, хабарі
дрібні мурахи... Шавки шустрі
проблеми горнуть до воріт.

Шаради.
Віча.
Парадигми.
Ця криза - довга, мов зима.
Лукавий ниє: "Гляньте, стигма...".
...я озирнулася - нема.


2016
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1174980705896432&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater

ілюстрація