.               "...На Русі вона вважалася протипожежним деревом
                    її спеціально садили між дерев’яними будовами.
                    Справа в тому, що жива деревина горобини практично не горить,
                    і такі посадки здатні були зупинити упав, що йде по селищу
                    від одного будинку до іншого."

Як вчинеш прощу в поглинь лiсовий,
та згода темряви дарує ся
                             твоїй увазi -
обiйстя свiту вся∈ звiдусiль,
та здасться, навiть,
                  що iснота -
                  то є свiт наразi;

але ж, але ж:
     ти - частка мiж часток;
     як сонце,
     як Чумацький Шлях,
     як Всесвiт, свiйським,
                      що здається
                      всiм з часток,
          але дарує, доки,
          на такiй образi;

в такому мiсцi - саме час,
порозумiтися iз безлiччю вираз,
                      що мають вдаванi -
                      чи ладень, чи хаос,
                      мов блазнi;

веселi вiрнощi своi - вiддай вогню,
бо вiн лише позiрно метушливий,
ач зберiгає; лагоду свою,
                хоча б до ранку;

    вiн - як ми:
           то п'є, заки не вщухне,
           то, чомусь,
           (мо', за красу),
паплюженням своiм
сором'язливо оминає
горобинну ланку…


.