Земля цвіте. Як мати молода,
прийняла в лоно золотаві зерна,
скропила свят-водицею зі хмар
і обігріла подихом приємним.
«А просинайтесь» - мовила – «хутчіш!
Зростайте, дітки, випускайте сходи,
бо ви молитва краю, вірш і гріш,
надія українського народу.
Здіймайтесь вверх, де волі синява,
збирайте в колос сонце по краплині,
щоб щедро пригощати у жнива
смачною паляницею родини.
А восени вертайтесь на лани
в мої обійми, щоб набратись сили,
полікувати рани від війни,
зробити край цей мирним і щасливим.