Ходить мати по Леваді.
"Цюк...цюк... цюк" - ціпочок.
Тільки старість на заваді...
Треба холодочок.

Обійшла б вона півсвіту!
Розправляє спину...
Від свого пахкого літа
Кришить половину.

Ще у пам`яті табличка,
Назви і деталі.
А повз неї - байки, гичка...
Мчать чорти на ралі...

Слимаки повзуть і сохнуть,
Час трамбує гравій.
Мати стане, шепче: "ох...не...
Знов стріляє в правій...".

Усміхається сусідка:
"Нате ось газету...".
Мати нюхає нагідку,
Жде свою комету.

Є цікавий лист від Ліни -
Та в селі забитім.
Пролітають цепеліни,
Груші соковиті...

Стежка - з пагорба, угору -
Заростає маком.
Викладаються узори.
Нишкнуть вовкулаки.

І не голодно, й не сумно.
Легітно-дитинно.
Провезли новенькі трумни.
Стріла Катерину.

Обдивилася прояву.
Хрест кладе на воду.
І повненька, і чорнява...
Ач, не в`яне врода.

Запитала; "Де ж дитина?
Ти з під-криги, душе...
А обличчя янголине...".
Щедрі сльози душать.

Ще б на хутір, ще б у сонях!
Там телятка білі.
Ще почути б тата :"Соню,
Ми отут... вцілілі...".

...Вже й на дворищі циганськім
Струх ковчег зелений.
У забризканій бляшанці
Квітне нота бене...


2016

ілюстрація

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1031173236943847&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater