Опубліковано: 2016.02.10
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Олександр Афонін

***

Не ллється із пустого у порожнє,
І в дзвона відібрало язика...
На сполох він не вдарить вже тривожно,
Й водою не наповниться ріка...
Міліють душі і серця черствіють —
Немає сліз, немає і води...
Ідуть сліпці і вже не розуміють,
Чи від біди ідуть, чи до біди...
Неначе човен вітер світ гойдає
І скиглить у щілинах, мов щеня...
Глибока ніч, а сну ніяк немає.
Ми й справді вже живемо навмання...
Перейдені розумності кордони,
Та й логіка розсипалася в прах,
Бо дурням же не писані закони,
І протяг в опустілих головах.

2016
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/43542/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG