Андрій Мироховичбез видимих ознак ушкодженьвеселий час то був манливий і багатообіцяльний як вмілий залицяльник так і хотілось вірити йому принадам правдам і майбутньому так гарно все заповідалось ми клялись не піддатись системі а в дев’яносто четвертому куревський курт прострелив собі довговолосу голову а ми мало не плакали як сироти за тим блондинчиком і відтоді він як і гнилозубий джонні та йобнутий сід обличчям наших постерів героєм наших розмов дохлим героєм і ми затято намагались стати такими ж такими ж йобнутими та так само зіпсувати собі зуби та нутрощі слухали їх музику якнайголосніше пили карбідний самогон що закуповували на точці перед тим випробувавши міцність підпалюючи в корку запивали червоним кріпленим чи плодово-ягідним осінь була золота або міцним пивом блювали в парках і скверах та інших місцях культурного відпочинку реготали коли вечорові перехожі сахались нас перебігали на инший бік вулиці а потім дивились нам вслід та спльовували "недайбоже таку дитину" двадцять років минуло потому і отак сидимо собі пліткуємо піджаки на спинках крісел краватки послаблені рукави білих сорочок закочені манжети мають бути чисті запонки поблискують п’ємо коньяк жлобськи заїдаємо лимоном просимо принести тарілочку зі сиром «гляди брате панк нот дед» киває братик на якихось хлопчаків що в парку навпроти на лавці передають літрове пиво з рук в руки надпиваючи почергово нот дедбратіку нот дед я не був щасливим тоді не конче щасливий зараз то що іще скажеш звісно ми ще трохи живі ми розминулись зі своїм часом як в йобаному блять морі йобані блять кораблі без видимих ознак ушкоджень |
2014 © Андрій Мирохович |