Тут самі малючкИ-малЮночки (одна їх низка):
за убогості викладу й розмірів, прозаічні мініатюри;
але ж вони про надто велике-високе-цінне??

Й СКІЛЬКИ Ж СЛІВ, ТАКИХ, У МОВІ???

слів мови між, є   в і щ і:
ці  небесам   р і д н і щ і;
о,  земле,  люба  й  мила...
тримайся   ї х,  безкрила!!!

НЕЕЛІТНЕ МЕШКАННЯ...

як не у спОкої покОї –
не краща то оселя:
найлегші Стіни – вітер в Полі;
й Найвища ЗорИть Стеля... [зорить = вглядається; а ця, либонь, і світить?]

РАДІСТЬ ГРІЄ???

крокуєм,
я та радість,
обнявшись, як
барвінки...

...цілуєм,
всім на заздрість,
вуста-в-уста,
сніжинки!!!

УСІМ ОДНАКОВЕ!

Небесне Коріння
у буднім й святковім
і Крона Небесна
а не животіння

ПО ТОЙ БІК... Ген, за степом!

в стінах вужчих
менше треба
світла, неба,
інших сущих...

там, повічно,
каже-дише
гомін тиші
потойбічно...

– ой, надірвУсь
в полин, в ковил!
ні сил!! ні крил!!!
– ні дозовусь...

ЕТЮД З РОСИ й кiлькох слiв... Доки Сонце Сходить – темряві не вгодить:

неминуча, та минуща,
очі їла не роса;
цілувала їх, цілюща,
юна, свіжа, багатюща..
гола-боса, – а краса...

СУХОВІЙНЕ, СТЕПОВЕ...

сухий вар,
та на згар...
суховій,
степ вже твій...
й зорепад,
й під, і над...
й небосхил,
й нахил крил...
й сивий кінь,
й сіра тінь...
й вершник, як
так, укляк!!!