Я долі невгамовній вдячний.
Думки добірні позичать,
як брать кредити, необачно.
Це одіж не з мого плеча.

Рядки мережу килимові.
Щоб їм трухою не хворіть,
моїй насназі досить мови,
яка не просить хабарі.

За ті подоби, чи за рими
гіркої гривни не дають.
Життя змінилось докорінно,
на перше місце вийшла лють.

Звертаюсь лагідно до світу
завжди пелюстками думок.
Гадаю ними щось змінити,
щоб світ навіки не замовк.

В життя пірнаю, як розвідник,
добро і зло розпізнаю.
У натовпі шукаю рідних,
свою наорюю ріллю.