Не йду, повзу. Така слизота!
По листю — наче по льоду...
Дощ вправно виконав роботу,
Створивши з листя цю біду.
Розвівши руки в різні боки,
То прямо йду, а то — навскіс.
От маю ввечері мороку —
Ще «розтягнусь» на повний зріст!
Та ще і шкіряні підбори
Додали листю слизоти...
Хоч би іти було під гору,
А то ж донизу мушу йти!
Прокляв сьогодні вже про себе
І лист, і дощ, і мокрий шлях...
Але іти все рівно треба
Й триматись міцно на ногах.
Потрібно, друзі, тренуватись,
Бо шляху іншого нема,
Щоб, попри все, мети дістатись...
А ще попереду зима,
А ще попереду тривоги
Й лютіш за зиму вороги...
Та щоб здолати всі дороги,
Дай Бог нам сили і снаги.