Свiтлана-Майя ЗалiзнякЗа так Хмурнішає осінь. Бариста лелека Зміксовує дзьобом болотні халепи... За так - ледь прив`ялі сівкі пелюстини. Ніхто не замовив лихої години... Банькатої жабки нікому не треба? Є люля-кебаб. І вогонь упівнеба. Одна із найбільших чудних ресторацій Знаходиться серед безладдя, вібрацій. Усе тут розмірено, зважено, чітко. Засохне качанчик, горішок. нагідка. Заходьте, сідайте, смакуйте... Хваліте! Зумійте напитися, протверезіти. Розвішані бульки, хвоїни, сонети... О... вже задиміла тонка сигарета. Браслетик упав на каштани вологі. Прелюдії літеплі... зимні еклоги. За штори заморські – свої павутини. Ніхто тут не знає урду чи латини. Ведмеді розбили стару порцеляну. Усе приготується рвійно - без плану. Догідливі пні - мандрівцю-пішаниці. Є шахи і шашіль, вабкі танцівниці. Грибні дегустації, шурхоти, зойки. Пастель розілляла кукібниця-сойка. Іржаві замки повикидані в небо. Замовте комашку чи вранішній щебет. Соте ексклюзивне, туманом залите... Я вчора вужа упіймала під сито. Намріяла чай і немеркнучу зірку… Та ящірка бігла, забрала в комірку. Медаль реп`яхова, ожинна банкнота. Пишу… Мариную вчорашню суботу… 2015
|
2015 © Свiтлана-Майя Залiзняк |