Нема рідніше місця на землі, аніж той край, в якому народився, де босонога стежка у дитинство таїться в споришах і ковилі. Де отчий дім і запашний садок, а попід плотом зарослі малини, кропива густолиста із полином ховають в собі залишки казок. А там, за тином синій небокрай, над стиглим полем барвами міниться. у колосках купається пшениці і кличе в гори на карпатський плай. А поряд Сян в долині пробіга, несе у Віслу прохолодні води - етнічний край, украдений в народу, який віки ці землі обробляв. Геополітика загарбницьких країн не раз ламала навпіл людські долі, народи заганяла у неволю, з праотчих вириваючи сторін. "Діли і царствуй!" - римський постулат став принципом будови всіх імперій, що відкривав тиранам навстіж двері у світ насильства і трагічних дат. І мій народ із лемківських країв, Сокальщини і Равщини, Надсяння, Підляшшя, Холмщини пройшов крізь біль знущання всіх злочинів радянських вожаків. Неначе рана, врізалась межа - та сумнозвісна лінія Керзона, в могили предків вгризлася кордоном, як чорна мітка нелюдського зла. Та знищити ще не зумів ніхто традиції і пам'ять віковічну, те лихо згуртувало нас навічно в одну громаду, у один народ. А тим злочинцям, що смертями смітять, плетуть з людського горя аксельбанти, час зрозуміти, що переділ світу їм вже нізащо більш не розпочати. Планета прагне миру і достатку, імперські плани спалимо в корінні, тиранам - суд, хай Боже янголятко примирить всі народи й покоління! |