Знов сонце лагідне сьогодні
І виграє блакиттю вись...
А ми, як і напередодні,
Разом всі ідемо... кудись.

Куди йдемо — ніхто не знає,
І навіть ті, що нас ведуть.
Однак, чомусь підозру маю,
Куди йдемо — там нас не ждуть.

Та, хоч примарна, є надія,
Тому, мабуть, ми і йдемо,
Бо кожен з нас плекає мрію,
Що врешті-решт щось знайдемо.