укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2015.09.22
Роздрукувати твір

Олексій Кацай

Поток

1.

Из леса
вырвалась река,  
крича пловцом,
и водопад снёс берега
перед концом
водоворота
рук и ног,
аорт и жил,
но долго вспененный поток  
паденьем жил.                                                

Я падал,
словно в бездну лот,
в брызг чешуе,
преображая вдруг в полёт
падение
с робинзонады
диких скал.

А в глубине
теченье омут выпрямлял,
светясь во мне
протовселенной
протозвёзд
и протовод.

Мир становился плоск и прост,
как тонкий лёд,
который телом пробивал
оживший крик.

Дробясь на эхо, я промчал
сквозь материк,
с обратной выйдя стороны
лесной реки.

2.

Кружились, веса лишены,
солнц пузырьки,
по руслу
Млечного Пути
плывя со мной,
и, небо переоснастив
самим собой,
я стал таким,
каким оно
родило нас.

Сверхпроводимо потекло,
сменив окрас,
стойбище тела моего
сквозь шторм времён –
основой зыбкою всего
всегда был он,
от упырей до эмпирей
весь мир взвихря,
и всё быстрей,
быстрей,
быстрей,
несло меня.

Хоть не застал меня врасплох
бог ойкумен,
мгновеньем тысячи эпох
стал каждый ген,
качнулись волны,
как весы
судеб землян,
ловушку времени – часы –  
разбив к чертям,
я подсознанье скоростей  
освободил.  

Частиц скопленьем
и частей
вновь я  поплыл,
весь удивляясь скоростям
волн толчеи,
лишь лица инопланетян
мелькали и
назад сносило берега
миров иных.
Был обнаженным донага
лет световых
нерасшифрованный
геном
в людских сердцах.

А я тонул в себе самом
и каждый
взмах –
как захлебнувшихся атак,
тупой финал:
ведь в новый космос я никак
не выгребал.
Но, исчезая, всё ж размыл
дно бытия
и светом
из последних сил
взорвал себя!..

3.

Сужает скоростями мир
до острия.

2013
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні