укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2015.09.12
Роздрукувати твір

Павло Кричевський

Рождение

Тяни меня Слово, к себе, тех, надо мною, - взгляд широк,
Они будто коротко – воем смысла - даруют мне жизнь,
И, смотрящие как влезаю в их света мешок,
Вмазывают в меня времени слизь,

Тяни меня Слово к себе, я не знаю как сказать, что знаю – ты есть,
Не дай мне задохнуться во всем этом фройде –пройде яви -снов,
Явись, Слово, сквозь стоячую взвесь
Осколков слов.

Тяни, тяни меня, Слово к себе, и не отпускай,
Знаешь, где я был? - Там сумерки текут рекой,
Но все прозрачно, и я видел как взбесившийся Кай
Вырвал занозу из сердца чужою рукой.

Я видел, как Орфей снова - уже тенью – к Эвридике шел
По темной овидиевой тропинке, и Овидий из моих глаз гной-себя давил -,
И слюнявя буквы, вдавливал их в метаморфозы, как обол
Вдавливают в рот покойнику, чтобы не заговорил.
(Вариант: Чтобы Орфей «узнал те места», где в себе любил
некрофила, ведя Эвридику назад, в мифа письменный стол).

Слово, я эти сумерки соберу в кулак,
И наполню тебя ими и снова уйду, -
ведь я плоть, Слово, и таю в себе мрак
как театр в последнем ряду,
как театр в последнем бреду.

Мир – сурок, слоящий свой прошлый день,
На мириады пластинок - луж-дней,
И, чем ближе к «знакомым местам», тем длиннее тень
У этих луж на дне.

Слово, ты - сгусток, вечности оторвавшийся тромб,
Ты не кристально и не хрустально, ты то темнеешь, то таешь,
Ты блуждаешь, чтобы время соскоблить с жизни троп,
А потом улетаешь.

2015
© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні