Зважніли Осені подоли.
Над огудинням - голоси.
Ти прислухайся до віоли,
І слів пастельних попроси.

Ось теракоти повен глечик,
Насипав зерняток осот.
Пульсує десь гора Чернеча -
У вирі лайок, нечистот...

А ще - якраз на Маковія -
Коржі бабуся принесла.
Загадуй щось, упала ж вія.
У сні розчула: "слава...сла...".

Спідниця фалдна, жовта хустка.
Сухим безсмертником - у ніч...
Були свічки, сорокоусти.
Тепер лиш зорі зусебіч.

І так запахло - не ваніллю,
А рідним тим Яготином,
Де воля - думці, рибі, зіллю,
Де на дровині - "казино";
Де тітка лає бідну Олю:
"усе танцюєш... йди у саж...".
Парує сизо бараболя...
У півня скльований плюмаж.

Усі хати веселі, рідні.
Пливу над балкою у рань -
По хвилезблисках часоріні
В ясу навернення... мовчань.

Ось - пірамідами - кагати...
Коти окублюють город.

Др-р... - по асфальті коліщата.
Везе побиванки народ.



__
17 серпня 2015