повій, вітре, на Вкраїну... (с)
не з Росії!
не війною!!
не в руїну!!!
~ ~ ~
...з Людей геть вийшли —
й "У люди вийшли"...
й всатаніли, свого з блуду;
й Богу, й люду за іуду:
просто вийти із людей —
ще не гідне їх ідей...
й Богоборство процвітає,
й людожерству меж немає:
з гімен, вавілонять рай, —
не гімно хто, хоч втікай...
...й чорт з хрестом, вогнем й мечем?
й хрестимось на все, та ждем??
...а зцілитись од хороби —
мало Образу й Подоби???
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Та хіба воно пасувало тій назві, ОСЬ ЇЇ РІДНЕ!!! Слова Степана Руданського, музика та пісня народні:
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі...
Повій, вітре, опівночі.
Між горами там долина,
В тій долині є хатина,
В тій хатині – дівчинонька,
Дівчинонька-голубонька.
Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця,
Край віконця постіль біла,
Постіль біла, дівка мила.
Повій, вітре, тишком-нишком
Над рум’яним, білим личком,
Над тим личком нахилися,
Чи спить мила, – подивися.
Чи спить мила, чи збудилась,
Спитай її, з ким любилась,
З ким любилась і кохалась
І любити присягалась.
Як заб’ється їй серденько,
Як зітхне вона тяженько,
Як заплачуть карі очі, –
Вертай, вітре, опівночі!
А якщо мене забула
І другого пригорнула,
То розвійся край долини,
Не вертайся з України!..
Вітер віє, вітер віє,
Серце тужить, серце мліє,
Вітер віє, завиває,
З України не вертає.
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі, одне з джерел: Пісенний вінок, Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко.
|
