Розпалю багаття, розпалю
На холодній від зими землі.
І у чорнім небі розіллю
Свої болі і свої жалі.

Хай вони впадуть рясним дощем
І підуть у землю назавжди,
Витече з душі й пекучий щем
З краплями небесної води.

Хай піде назавжди в небуття,
Що гнітило як важкий тягар.
Вже було і буде ще життя,
Наче сонце з-поміж чорних хмар.

Наче вітер, що уже здійма
Мій вітрильник, сповнений надій.
Йде весна, і відступа зима
На шляху ясних і добрих мрій.

Розпалю багаття до небес.
Хай землі віддасть воно тепло,
Щоб мій дух  з природою воскрес
Й сталось те, чого ще не було.