Опубліковано: 2015.05.26
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Павло Кричевський

Стишок о том, почему я люблю котов

Представь – в мире еще сплошная тьма,
человек живет недолго, а долго – кот,
но кот поджигает эту ночь своими двумя
глазами и она начинает тлеть, и вот –

уже горит. И сливаются в свет
желтые огоньки, - в теплых лучей лёт.
Пробираясь в сказку долгих лет,
человек живет их больше. Меньше – кот.

Каждую ночь кот бродит только чтоб
сжечь больше тьмы в топках жарких глаз,
и когда я слышу кошачье топ-топ,
я знаю, что день наступит хотя б ещё один раз,

потому что кот выцарапывает из под краев
тлеющей тьмы искры-мгновения для людей
и ткет плотную ткань и яви, и снов,
в общем - их жизни, отрывая её от своей.

2015
© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/42034/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG