Опубліковано: 2015.04.28
Поетичний розділ: Філософська лірика

Павло Кричевський

Братья

Раненная волчица
к детям спешит с добычей –
в нору средь тёмных ситцев
трав – соблюсти обычай,

свежую человечью
в пасти сжимая мякоть,
в травах посеять вечный
цвет  нежных алых маков

и накормить всю нору
радостным, детским, рваным
визгом волчат, которым
жертву несёт и рану.

… И, насытившись мясом –
плотью чьей-то –и  млеком
тёплых сосцов, все разом
спят волчата. И векам

дав опуститься, дышит
мама ещё живая,
самых любимых слышит –
т е х  д в о и х, узнавая

странный их лепет. Ближе.
«Мы голоднее слабых», -
будто скулят. И лижут
рану, сжав её в лапах.

Радость пряча в оскале
и от жизни хмелея,
мамину кровь лакают.

Ромул и Рем взрослеют.





2015
© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/41900/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG