Ради наитий...

Иллюзия наречена - Любовь.
Преград не вижу, мой полёт - на брови,
На губ изгиб... И шёпот - без условий,
И взгляд янтарный.
Руки. Ночь. Альков.
Учу себя: "Но будни - монолитней,
Экстаз волнообразный - для наитий".
Легко весной найти сладчайший плен,
Стремиться в рай химеры мимо башен,
Лететь ефемеридой-вспышкой - ваша...
И гаснуть на плече, как на скале...
И возрождаться - под сирены, джаз,
Колышущийся люстры плексиглас...

2015
...................................................................

першотвір

Ради вірша...

Знов наречу ілюзію – Любов.
Геть застороги! Лет – на чорні брови,
На вигин вуст. Улесливі розмови...
Шафранний погляд.
Руки... Ніч.
Альков.
Шепчу собі: «Буденщина – тривкіша.
Екстаз хвилеподібний – ради вірша».
Як легко віддаватися в полон!
У рай химери плинути повз мітли,
Летіти – одноденкою – на світло...
І гинути в зрадливості долонь.
І оживати – під сирени й джаз,
Вдивляючись у люстри плексиглас.