Дощ весняний, що йде іще із ночі Й поналивав калюжі вже води, По парасольках радісно лопоче Про теплі ранки, не про холоди. Про те, що він лише весни посланець І омиває цій красуні шлях, Й про те, що скоро сонячний рум’янець Заграє вранці на її щоках. А ще він просить трошки почекати, Бо без дощу — то зовсім не весна. Попереду ще ясних днів багато Нам обіцяє, буцімто, вона. Отож і дощ сьогодні в радість буде. Він весняний і добрий, а не злий. Тож хай іде… Ви ж посміхайтесь, люди, Бо зиму, попри все, пережили.
|