Євгенiя ЧупрiнаРоздуми на мосту розливочного цеха лікеро-горілкового заводу "Prime"Сергію Ж Я на мосту стою, горілка піді мною
Звивається, мов кришталевий змій,
І чути дзвін таємний за спиною.
Я тайну творчості побачила у ній,
Так саме, як вона – непідкорима сила
Поезія - стихія із стихій,
Вливається в слова; якщо вона не біла,
Римується, а потім у рядки
Складається, і поки ще безкрила,
Несеться, наче в гуркоті ріки
Гірської, у пляшках прозорих змісту,
Лякається сторонньої руки,
І знає вже тоді, хто чистий, хто нечистий,
Бо всі тоді прозорі, як вона.
Ти не пішов туди, бо ти не маєш хисту -
Поезія твоя не має дна,
У славі у твоїй, неначе у позорі
Слова всі безнадійні, мов стіна,
В верлібрах топиш ти думки свої прозорі,
Та мова не про це. На вулиці весна,
І у пляшках на Харків лине море,
Потужних агрегатів довжина
Нам гарантує легкість у натхненні,
І грім творіння по цехах луна,
І стукають у скло слова мої даремні.
|
2007 © Євгенiя Чупрiна |
