укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2014.11.23
Роздрукувати твір

Тарас Іванів

та ж сама Зима

                     - Кого любить Зима? - спитала
                                    вчителька у класу, - і яка вона взагалі:
                            молода чи стара, гарна чи ні, люта чи добра....?
                            - Діда Мороза любить, а сама стара та люта!
                            - Ні, вона любить свого брата-Літо, Зима гарна і
                              добра, як моя бабуся.......
                            - Мабуть любить сірого вовка, що в лісі........
                            - ....... Зима молода і вродлива, а любить  
                              вона Бога...



Зима лягла, упала на хатИ
Притисла до щоки пухку утому
І сипле спогади прадавніх, давніх зим
На цьоголітню на дахах солому....

Прийдуть до неї знову дітлахи,
Закохані, зачудувавшись, стануть....
Тягтимуть гратися за білі рукави,
Проситимуть у віхоли співанок

І усміхнеться їм свята зима
Зажури хусткою змахне усім на радість,
В танок Різдвяний пуститься сама
А снігурами зачарує ранок......

Та після хороводу зір-світів
На мить зима заплющить сірі очі
Прийде до мене потай на зорі
І ляже поруч, не розклавши постіль....

В її безмежні очі задивлюсь,
В її волоссі загублю я подих,
Обіймами плин часу зупиню,
І – ми зайдемо в незнайомий човен........

І так одвік, ніхто того не зна,
До кого ходить і кого кохає
Таємна нерозгадана зима,
Чиї вірші вночі вона читає.......

А вранці
спалахнули снігурі,
Поля промінням
вмили змерзлі щоки....
Й Село в санчатах із Зимою мчить
Понад рікою
на долонях Бога....

2014
© Тарас Гриб
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні