Якийсь незвичний нині вечір, Бо я нічого не пишу. І відчуття таке, до речі, Що перед кимось я грішу. Що я, лайдак, вечірню пору Так просто взяв і... змарнував. Списать листків я мав би гору, А я нічого не писав... Ні тез, ні заходів, ні планів Про те, що, як й коли робить, Як спонукати цих "баранів" Вкраїнську книгу відродить. Щоб з нею людям повернути Самоповаги почуття Й бажання жити, а не бути, І будувать своє життя Натхненно, радісно, майстерно, І на віки, а не на рік... Щоб долі вмів тримати стерно В країні кожний чоловік. Щоби знання він мав і втіху, Ті, що нам читання дає. Щоб шанували люди книгу — Найбільше надбання своє... Мене б карати по заслузі За те, що нині не писав. Та прошу вибачення, друзі, Бо цілий вечір я... читав. |