По Михайлівській вітер гуляє, Жовте листя літає повсюди. Осінь. Нині вже рано смеркає І, як тіні, сновигають люди. Гул авто і клаксонів рипіння — Суміш звуків вечірнього міста... Спів монахів з-під храму склепіння, Мов стікає, спокійний і чистий. Запах ладану, свічки палають, Виганяючи з дум все буденне. Спокій наче крильми обгортає, Захищаючи від сьогодення. Помолюсь, прихиливши коліна, Хай Бог простить гріхи незумисні... А за стінами храму невпинно Все вирує розбурхане місто.