Тривожний тиждень і біжучий,
Спекотні дні і млосні ночі.
Від втрат невимовно болючий,
Чого й не просихають очі...
А ще і трішечки щасливий
Від слів і усмішки онучки,
Від того, як маленьке диво
До мене простягає ручки...
Була у ньому й суму чарка
(Він у цей час завжди буває),
Коли побачив, як у парку
Вже жовтий лист з дерев злітає...
І усміх був, хоч це і дивно,
Та хай читач мені поробачить,
Бо я на вулиці красиву
Уранці дівчину побачив.
Вона була така тендітна
Й щаслива юністю своєю...
Чому й мені, старому діду,
Не посьміхнутись разом з нею?
Пройшов цей тиждень у напрузі,
Роботі ж бо немає краю...
Та закінчився... Й зараз, друзі,
Я щастя й миру всім бажаю!