Розбіг - у прірву. Ось тебе й нема.
І знову краби... пінне море-небо...
Кому казати "друже", "боже", "ма..."?
А може, оплативши світло й треби,
Постояти на крайці, де пісок,
Лишити бджолам перестиглу грушу...
Між серпокрильців, ромських цигарок
Я засмагала, відривала рюші...

Вишневим соком писані казки.
І правду, й кривду колосило літо.
Мотузки павутини...
Жати з ким?
Крихка надія.
Лежні-моноліти.................................
........................................................

Утік анциболот, бо є свіча.
І потерча вимочує квача...
У шарварок пірнули чистоплюї.
Збирають копійки на бирки, збрую...
А я стою - ні в пекло, ні праворуч.
Лаштують в бій теля тореадори...
А вівці розгребли сліди Варави...
Ні дещиці знаття, ні зернят кави.
І всюди рештки злагоди, криниць.
Ярком ішла, квітчала кобилиць...

Біг мурашиний по листках салату...
Дістати б мир для всіх - немає блату.

Та прірва крейдяна.
Длубаю сливи...
Кістки...
Війна...
А голуби щасливі.