Свiтлана-Майя ЗалiзнякМедитативнеІгореві Павлюку Спільна карма очиститься. Україна пребуде. І засіються ниви. І потопляться юди... І межінь золотава хлюпотітиме в синє... Почекаю. Наснажусь - від молитви... хлібини. Хай жбурляють любов між лахміття - стодзвонно. Хай перстами в гірчиці горнуть жар і закони. Хай лукаві танцюють на обслизлих аренах... Пам"ятаймо, що паросток жита - зелений. Засіватиму аркуш... Зачинятиму браму. І прохатиму жити непоступливу маму... І люлятиму зерня... І світитиму в душі. В герці йтимуть без нас - за лимани і суші... І не спиниш нікого, і не зможеш убити. І тектимуть за обрій півчужі, знакомиті... І тягтимуться мажі... І свистітимуть раки. Посипатимуть сіллю буханці небораки... Залатаються лави. І замостяться бруки. І герої притомні не ділитимуть луки. Розсікатимуть сальдо - ті, що в сальто-мортале. У медові гостинці повгрузають педалі. І в лелечому лементі визріватиме тиша. Павутиння летітиме повз майдани і "криші"... Початую, бо треба. Почекаю, бо можу. Ти зустрінеш порання волошкове, хороше. Не губитиму люстра між проноз і люстрацій. Жив мій дід у хатині, я не буду в палаці... Тож ітиму полегко. І писатиму чисто. Не боятимусь чорта, бо за все - особисто... 23 березня 2014
|
2014 © Свiтлана-Майя Залiзняк |