На землю дивляться з безодні,
їх очі сяють, як зірки,
святих бійців небесна сотня -
на світло волі - крізь віки.

Герої - хлопці і дівчата,
що ледь життя розпочали.
Навчились впевнено пручатись
катам кучмівсько-плющовим.

І йшли без остраху під кулі
скажених, знятих з ланцюгів
бандитів. Хто ж їх полікує?
Продажне військо пацюків.

Серця хоробрі не злякати.
Рятує смерть моє життя.
Свічками квітнуть барикади.
Відкриті очі в майбуття.

Скувала душу чорна стрічка,
печалі котиться сльоза.
Чому не я пішов у вічність? -
росою думка в тлін сповзла.

Зірки далекі і холодні
палають спогадом згори.
Спасибі вам, небесна сотня!
Волають люди й явори.

Кохання шлюб створить не встигли
змаганням збурені бійці.
Як Спаса яблука достиглі,
в обійми сліз лягли мерці.

Тепер на небі присягають
в обійсті Бога берегти  
цнотливість честі в цім кургані,
що вкрив ще теплі їх сліди.  

Я шлю молитву в дім Господній -
від згуби й зради захисти
святих бійців - небесну сотню.
Постав на небі їм хрести.