Ріка у зап”ястку затемна сповільнює хід.
Ріка попід серцем зітхає — і місяць пірна.
Я сплю, уповільнюю час. Я непізнаний світ,
І первісно тихо співає моя глибина.
Зміїні сузір”я розмінюють шкіри на тлін,
А ніч нескінченна, і ріки плюскочуть в мені.
Я сонне коріння розлоге в теплі, у землі,
Я стулена мушля, я світ на холодному дні.
Безпека солона і ніжна, м"яка, мов трава,
І майже нечутно всередині море співа.