.               …Ви розумієте, добре розумієте,
               що то значить «в степах?»
               Там, перш усього, немає хапливості.
               Там люди, наприклад, їздять волами.
               Запряжуть у великий, поважний віз пару волів,
               покладуть надію на Бога і їдуть.
               Воли собі ступають, земля ходить круг сонця,
               планети творять свою путь, а чоловік лежить на возі і їде.
                                                                  В.Винниченко



Ми стоїмо -
    під нами суне гойдом
у синій вирій
         довгий шлях;
пручається межею можлинього,
в загаченому стріхами
                   ярмі кордону,
але поволі чимчикує,
     наче хижа,
             у думну стрічку
               тужого вірша…
Ми робимо, поплічно,
                 глупу справу,
ніч рясна на заваду,
    ще рясніше - вдень;
та - проча рушить,
    опираючи мосли
                   на владу лави;
хитюцьки вади,
             й не кажи,
     але, що час -
            то - жмень…
Ми створені тако -
породженьці довічної облоги,
що воля гуляє в судинах,
                       як судилось -
            до судом;
аж, раптом, бач:
гартується у вогнищах діжок -
                  свідомиць,
стає жорсткіше:
хутко не збереш на продаж,
        з упертих хортів-хуторян,
           м`язьке хутро…
Гей, ген -
      із вечора, до ранку!
Як, що було втрачати -
     залишили
на дружню сподіванку,
                тож, втім:
   під нами суне шлях;
   ми -
   мізтько стоїмо…


.