Опубліковано: 2007.02.16
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Ігор Жук

ОСТАННІ ВЕРШНИКИ

По кому там вже знову плаче пісня,
Хто знов помер, хто випав із сідла? –
Все менше нас на конях, а опісля,
Останній як впаде – прийде імла.

Настане тьма – ні проблиску, ні звуку,
Лиш день у день – мов ніч, лиш тінь у тінь –
І надаремне ти простягнеш руку –
То все примари вимерлих створінь.

І ти затиснеш пустку у долонях
І будеш мовчки плакати без сліз,
Коли вночі присниться, що на конях
Ще хтось летить, мов поїзд під укіс.

Та вже нема, нема кому летіти –
В порожніх сідлах вороння сидить...
Яка ж, яка заморська аква віта
Ще хоч би сотню здатна воскресить?!.

Нема, нема... Пусті конячі спини,
Лиш десь із кузні все ще чути клеп:
Якийсь коваль – напевне, що причинний, –
Кує коней
     і знов пускає в степ...
1974
© Ігор Жук
© музика: Ігор Жук
Текст вивірено і опубліковано автором

Завантажити

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/3790/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives