укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44623, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2006.06.29
Роздрукувати твір

Микола Шошанні

СЛОВО

Неквапливе дум гортання,
                                    некваплива тінь на стінах...
А може, ця мить — остання...
                                    І смуток закрався знову...
Ви — думи мої осінні —
                                    скажіть, не мовчіть настійно —
у чому моє спасіння?..
                                    Шукаю спасіння в Слові...

Звертаюся знову й знову
                                    до слів, а вони — в тумані.
Слова є святі основи
                                    небесного і земного…
А може, це просто вірші
                                    мене за собою манять,
думки маячні [чи віщі]
                                    кидають мені під ноги...

А я, щоб шукати спокій,
                                    роботи роблю ремонтні.
Забув про азартний покер.
                                    Розлогу згубив дорогу.
Слова — Ви такі величні…
                                    А може і Ви — самотні…
Та мову про це не личить
                                    вести і Словам, і Богу...

Слова — то є грізний рокіт
                                    в оманливій круговерті.
Що наше життя коротке —
                                    всього лиш танок зі смертю.
А може і я у сонмі
                                    зі слів також словом стану —
як злине життя чи сон мій —
                                    де вперше усе й востаннє...

Що можу сказати ще я
                                    тобі — молодий рибаче…
Я так постарів душею,
                                    та тільки кому це треба…
Нікого тепер не кличу,
                                    тому що я Слово бачив…
І зрідка лише курличу —
                                    яким же страшним є небо...

2002

Пісня на диску “ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ”, 2002
Опубліковано:
Антологія “СТОГОЛОССЯ”, 2002
Збірка “ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ”, 2004

© Микола Шошанні
© музика: Микола Шошанні
Текст вивірено і опубліковано автором

Завантажити

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні