.            ...земля її,
під гоміль, чорной мамцей,
                           волуново,
                підмошим матюком
                підмень тримала,
                            зблідила сонцем зуби,
                стерняво дурня вжагула,
                                        мов:
                                        знай,
                скільча горлівку частнику,
на взбачу шершнева жвала;
Згвала іще,
         обжиновым щєплом
вістряних дитинчат вживала жало,
              розгойд не скупчила:
              колодязной - струмча,
в торопень - річаем джурчайним,
                  маслак прознави омила,
над вечір - сестричем у вогнища сплина,
                по вуглям,
скрадо загульна,
          перлила очі жіньченочь,
блазньово, здичка,
               щебеталим,
               встій ворожні не вистачало…
Про зжодень вложений
                   не можна змовить про:
                                   коли;
                       я - є!
                       Я - тут!
        В її вустах,
             мій, в бичу винучій,
                              сучаний подорох -
                              най уявім...
Її спадковий - птах...
В лімбяний оковир,
                закадичаю з ним...