Як же ніжно пахне матіола...
Повний місяць з неба погляда.
Від його сіяння все довкола
У сріблястих хвилях, як вода.
Котяться вони духмяно садом,
Хлюпають вечірнім вітерцем.
Під потік величний зорепаду
Підставля земля своє лице.
Денна спека тихо розсоталась
На мільйон тоненьких ниточок
І своє тепло подарувала
Світлячкам. Для їхніх зірочок...
Наберу спокою я з криниці,
На траві умиюсь під вікном.
Ніч прийшла... Нехай нам нині спиться
Лагідним, спокійним літнім сном.