Опубліковано: 2013.06.16
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Іван Низовий

* * *

Милій моєму серцю сватівчанці  

Така вродлива і така самотня!
Темнішає очей її безодня,
Досвідчених відлякує мужчин -
Не зважився на вчинок ні один...
І я боюсь, хоч ворухнулись вуса
І серце стрепенулося:
Спокуса
В безодню ту пірнути
Й переляк
Вже навкулачки б"ються,
І ніяк
Одне одного не перекулачать...
Безодня оживає - очі бачать
Моє вагання,
Явну нерішучість,
І я читаю в них про неминучість
Мого падіння в темряву безодні -
Від цього не врятують сили жодні,
І навіть чорна магія і біла...

Вона сама втопити захотіла
Мою самотність в самотині власній -
Нехай нещасний буде,
Та прекрасний
Фінал оцей - очей протистояння...

Чом пізно так приходиш ти, кохання?!

2006
© Іван Низовий
Текст вивірено і опубліковано: модератор

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/37305/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG